ЗНО з української літератури 2017 року. Запитання 34-45.

1 з 12:

Рядки

В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила…
Нема того козаченька,
Що я полюбила…

є в

2 з 12:

В уривку    «Та коли він повертався назад, він роздумував [і] сказав дружині своїй: “Ідіте ви з даниною додому, а я вернусь і походжу іще”. І відпустив він дружину свою додому, а з невеликою дружиною вернувся, жадаючи більше майна…»     сказано про

3 з 12:

Рядки

Вергілій, бач, не нам був рівня,
А видно, що начухав тім’я,
Поки дрібненько описав

є в

4 з 12:

Уривок     «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька… голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком…»     узято з твору

5 з 12:

Розділи    «Свято в Чигирині», «Червоний бенкет», «Лебедин»     є у творі, де діють герої

6 з 12: Підзаголовок «Хроніка 1663 року» має твір

7 з 12:

«Часто трапляються сім’ї, в котрих буває така колотнеча та завсідня лайка та сварка, що життя в хаті стає якимсь пеклом»,     – сказано про твір, у якому є такий епізод

8 з 12: Образ селянина, який у пошуках правди став злочинцем, змальовано у творі

9 з 12: Казку про те, як дерева обирали собі короля, розповідає

10 з 12:

Ну, як-таки щоб воля – та пропала?
Се так колись і вітер пропаде!

дивується персонаж «Лісової пісні»

11 з 12: На репродукції зображено урочище, згадане у творі

12 з 12:

Слова     «А той Грицько Нечоса характерник був, як і всі запорожці, пройшов крізь військо і турбаїв вивів, і повів на дві сторони: до Дністра й до Перекопу, і ми з роду турбаїв, не були кріпаками зроду-віку, і Данилко хай не буде»      належать героєві твору