Скульптура майя

Образотворче мистецтво майя було надзвичайно різноманітним за тематикою й жанровою спрямованістю. Найбільш яскраво воно втілене в живописі й скульптурі.
Своєрідність скульптури А. Веретенніков вбачав у володінні майстрами майя великою кількістю різних стилів, кожен з яких підкреслював особливості того чи іншого району.  Майя знали та використовували багато скульптурних прийомів.  Вони надавали перевагу горельєфам та барельєфам. Скульптори майя були прекрасними різьбярами, справлялися з круглими та модельованими формами. В якості матеріала для виготовлення великих скульптур використовувався вапняк і дерево. Для маленьких предметів використовували глину, серпентин (різновид азбесту), обсидіан (скло вулканічного походження), кремінь, різні види напівдорогоцінного каміння – нефрит, гірський кришталь, аметист, опал, і матеріали органічного походження, такі як черепашки, кістки тварин та риби.
Стильове різноманіття автор пояснює специфікою географічних, історичних та політичних факторів. На найстаріших скульптурних пам’ятках, таких як стела No 29 в Тикалі та Лейденська табличка і стела No 9 у Вашактуні, яка датована кінцем 3, першої половини 6 ст., людські фігури зображені непрофесійно. Вже в середині 6 ст., в цих же містах – Вашактуні та Тикалі, спостерігаються більш досконало виконані скульптури. У другій половині 8 ст., по 10 ст., скульптура майя досягає свого найвищого розквіту. Саме в цей період остаточно формуються різні художні напрямки в скульптурі майяканських міст: Йашчилану, Паленке, Копана, ПьедрасНеграс та Киригуа.
У ПьедрасНеграсі, зразком багатофігурної композиції служить стела No 12 створена в 795 році. У верхній частині композиції зображений правитель. Ліва його рука покладена на коліно, а правою він тримає спис. Вся його фігура нахилена вперед, він ніби спостерігає за тим, що відбувається внизу, у підкореному ним світі демонструючи свою владу. Нижче по краях стели, зображені фігури двох представників знаті. Вони зображені в профіль один до одного, між ними зображений третій персонаж, автор припускає, що можливо писець. Його обличчя спрямоване вверх, і він уважно слухає правителя. В низу стелли зображені вісім полонених. Їх руки за спиною зв’язані шнурками. На їх обличчях вираз жаху. Вся композиція строго врівноважена та гармонійна. Майстер з великим мистецтвом зміг використати наданий йому простір, та гармонійно розмістив персонажів сцени, підкресливши роль кожного.
Для скульптур міста ПьедрасНеграс  Веретенніков вважає характерними м’якість креслень, вміле поєднання низького та високого рельєфів, та найбільш реалістичний характер виконання. В Паленке він відзначає відсутність поєднання високого та низького рельєфів на відміну від ПьедрасНеграс.