Створення міст у майя

В останні роки найбільше досліджень житлових забудов майя 1-го тисячоліття проводилась в Бартон-Рамьє (Беліз). Тут було виявлено багато платформ, які були основами для забудов з дерев покритих листям.  Окремі житлові будинки у майя — дуже рідкісне явище. Більшість таких будинків зустрічаються групами по 2,3,4, та більше забудов, сконцентрованих, як правило навколо прямокутного дворика чи площадки. Стіни будинків робили з міцних стовбурів чи жердин пальмового дерева, поставлених вертикально чи горизонтально на кам’яній пласкій платформі. Зверху такі стіни часто обмазували глиною та покривали штукатуркою. Підлоги всередині будинку створювали з глини, або покривали шаром міцного вапнякового розчину. Всередині таких будинків були кам’яні лавки та ліжка. Всередині дому міг розташовуватись сімейний вівтар чи святилище, які виносились в окрему забудову в межах того ж будинку. Дослідники вказують про наявність біля домівок майя присадибних ділянок, з городами, фруктовими деревами та квітниками.

Розглянуті вище забудови разом створювали величні міста майя.  Виникнення міст А. Веретенніков відносить до другого тисячоліття до нашої ери. Саме цією датою датується знайдене велике поселення в Гватемалі, зване Камінальуйю. Перший міський центр майя в гірській області Сальвадору Чальчуапу, автор датує першим тис. н. ери. Основними ознаками майяканської архітектури за Веретенніковим є ступеневе склепіння, наявність камінних стел зі скульптурними зображеннями й написами, ієрогліфічна писемність, наявність царських гробниць з заупокійними храмами, планування архітектурних комплексів довкола прямокутних двориків і площ, зорієнтованих за сторонами світу. Одним з найкращих міст автор вважає Паленке, який існував з 1 тис. до. н. ери та до кінця 1 тис. н. ери. Основними рисами Паленке, автор називає, наявність в його центрі портика з трьома, а іноді з п’ятьма входами. Вони були організовані завдяки зведенню широких колон.

Походження міст М. де ла Гарса пов’язує з маленькими поселеннями. Деякі міста вона наділяє лише культовим призначенням, інші такі як Паленке, Тикаль, Чичен- Іца, та Майяпан могли виконувати й інші функції, притаманні справжньому місту.  Г. Єршова своєю чергою вважає, що основу міського планування становило завдання архітектурного втілення царюючої моделі всесвіту, виділяє основні функціональні ознаки святилищ та протоміських центрів, а саме:

– прив’язаність до географічного та астрономічного простору (наукові знання);
– територіальна приналежність;
– утилітарність артефактів;
– відсутність поселень;
існуюча племінна структура, що жила поза комплексом поселень;
– демонстрація господарської діяльності ( вогонь, зерно);
– фольклорно-обрядова організація, духовні та культові споруди;
– відтворення інформаційного поля у вигляді макету;
– синхронне циклічне відтворення життєвих циклів.

Вчені визначають місто майя як великий населений пункт, який був політико-адміністративним, культовим і господарським центром приналежної йому округи.  Археологічними ознаками давніх міських поселень, служили такі критерії, як поява палаців, монументальних святилищ, писемності.  Уільям Ко вважає, що місто передбачає наявність постійно проживаючих в ньому людей з добре організованими функціями, а саме, адміністратори, жерці, торгівці, ремісники та селяни, які живуть відносно близько одне від одного, створюючи групу достатньо тісну для того, щоб служити основою для позначення границь громади.