Призначення палаців майя

В процесі вивчення давніх майяканських міст археологи доволі часто зустрічали в центральних районах довгі забудови з каменю, які зводились на низьких основах. Ці забудови, як правило, мали велику кількість приміщень та кімнат і були згруповані у вигляді замкнених чотирикутників навкруг відкритих внутрішніх двориків та площадок. В. Гуляєв зауважує, що дослідники архітектури майя, називали забудови цього типу “палацами”, щоб показати їх відмінність від храмових споруд, в яких було щонайбільше 2-3 кімнати. Щодо функцій та призначення палаців, історик спирається на археологічні дослідження в Тикалі, в районі Центрального акрополя, при яких було виявлено декілька таких ансамблів, та на роботи американського дослідника У. Хевіленда, який зробив висновок, що палаци були місцем перебування правителів, їх сімей, чиновників та слуг. На користь цього, У. Хевіленд наводить аргументи про те, що у внутрішніх приміщеннях деяких палаців, було знайдено господарські відходи. Всередині багатьох палацових, найбільш просторих приміщень було знайдено кам’яні лавки або ліжка.

Спираючись на сюжети майяканського мистецтва 1-го тисячоліття н. ери, вчені припускають, що за допомогою циновок, подушок і тканин ці палацові приміщення мінімальними зусиллями можна перетворити на досить зручні апартаменти для життя.  Не виключаються й інші можливі функції палацових приміщень. Частина таких кімнат могла служити для адміністративних функцій (суду, і.т.далі), інша частина могла використовуватись у якості складів та сховищ (запаси продуктів харчування, зброя, одяг, або культові предмети), і, насамкінець в деяких кімнатах могли відправляти релігійні церемонії та обряди. Беруть своє походження такі палаци, на думку У. Хевіленда, від простих дерев’яних хижин, вкритих листям або тростиною, які з часом еволюціонували й були виготовлені повністю з каменю.  Деякі палаци були споряджені дренажною системою — водостоками, паровими банями, як наприклад, палаци в Бекані та Ецні.

У більшості випадків господарські комплекси, включно з кухнею, виносились за межі жилих кімнат, хоча і розташовувались в межах єдиного палацового ансамблю. Кам’яні палаци мали ступеневе склепіння, масивні стіни, які знадвору і зсередини облицьовувались шаром білосніжного штуку. Фасад палацу оздоблювали рельєфними прикрасами. Прикладом таких забудов є Великий палац в Паленке, Палац Губернаторів в Ушмалі та багато з палаців Тикалю.

У В. Гуляєва читаємо, що житлові будинки найменш вивчений тип забудов на даний час. При розкопках найчастіше зустрічаються плескаті прямокутні платформи, порівняно невеликої висоти(0,5-1 м). Залишки нижньої частини стін з каменю, куски штукатурки, глини, могли слугувати основою для легких жилих забудов майя, зроблених з дерева і частково з каменю.