Символічне значення архітектурних споруд

М. де ла Гарса крім практичних властивостей, таких як близькість до річок, озер, наявність земель, придатних для використання, виділяє й особливі фізичні характеристики, які відповідно до мислення майя дозволяли вважати ці місця священними. Крім цього, впливала на побудову храмів і віра майя в підсилену дію місця, де вже проводилися релігійні ритуали. Тому, якщо було необхідно зводити новий храм, то його зводили прямо на місці старого, з ціллю зберегти священну енергію. Як приклад професор наводить Піраміду Провидця в Ушмалі, яка має під собою аж п’ять нашарувань. Автор вважає, що в майяканській архітектурі знайшли своє відображення знання з астрономії, та зв’язки людини з космосом.

Зведення храмів на підвищеннях, дослідник А. Веретенніков пов’язує з уявленнями майя про перебування на підвищеннях природних сил, таких як вітер, дощ, а також тим, що чим вищий пагорб, тим ближче до неба та богів. Тому при будівництві, вибирались місця з природними підвищеннями або створювались штучні.

Ключ до розуміння призначення храмів В. Гуляєв вбачав в пишних гробницях під пірамідальними основами, а також у камінних стелах, які були розміщені вздовж головних сходів храму. В 1962 році, відразу після відкриття А. Русом царської гробниці під Храмом Надписів в Паленке, була висунена гіпотеза, що однією з функцій храму була поховальна, тобто храм служив місцем вічного спокою для найбільш знатних членів суспільства. На користь цього автор наводить зображення та тексти, що збереглись на кам’яних стелах, розміщених групами біля кожного храму. Дослідження показали, що стели не тільки пам’ятники на честь закінчення певних циклів часу, як вважали раніше, а зображені там персонажі не жерці й не лиця, пов’язані з пантеоном богів. Це історичні меморіальні монументи, поставлені для того, щоб увіковічити дії конкретного правителя. Його генеалогію, основні віхи з життя, народження, вступ на престол, династичні шлюби, та ін.

Оскільки стели часто зустрічаються безпосередньо біля храмів, В. Гуляєв виділяє для них загальну ритуальну функцію. В ряді гробниць в Паленке автор вказує на специфічну конструктивну деталь, а саме – “канал для душі”, у вигляді вузької камінної труби, яка вела з гробниці нагору, до підлоги храмової будівлі. В інших випадках зв’язок з гробницею і храмом підтримувався з допомогою спеціальних внутрішніх сходів. Подібне зустрічаємо у І. Вайнтруб. Даний канал вона описує у вигляді змії і призначався він для духовного спілкування жерців і живих членів царської родини з їх померлим предком.

Таким чином в комплексі храм-піраміда-гробниця, головне місце історики віддають саме гробниці. Піраміда повинна була надійно сховати її під своєю вагою, а храм зверху призначався для проведення обрядів і церемоній у пам’ять за померлим. Храми майя 1-го тисячоліття н. ери часто були меморіальними забудовами на честь померлого царя чи його предків, а також місцем відправлення обрядів та ритуалів на його честь.